У всі часи українці ставали на захист своєї землі. Колись наші предки виборювали право бути українцями, а вже сьогодні знову цю боротьбу продовжують наші Захисники.

Вони залишили свої домівки, свої родини, свої звичайні мирні справи заради того, щоб ми могли жити, прокидатися вранці, чути голоси рідних і вірити у завтрашній день.

Ми часто не знаємо, через що вони проходять щодня. Не бачимо їхньої втоми. Не чуємо всіх тривог і страхів, які вони тримають у собі. Але саме завдяки їм Україна стоїть. Саме завдяки їм над нашими містами й селами майорить синьо-жовтий прапор.

Наші воїни - це чиїсь сини й доньки, чоловіки, дружини, батьки, друзі. Це звичайні люди з великим серцем, які сьогодні роблять надзвичайні речі. І так хочеться, щоб кожен із них повернувся додому живим. Щоб матері дочекалися своїх дітей. Щоб діти знову міцно обійняли батьків. Щоб у наших домівках більше не було сліз і чорних звісток.

Та, на жаль, Покровська громада, як і вся Україна, щодня платить страшну ціну за свободу… Ми втрачаємо своїх синів. Молодих, сміливих, щирих людей, які стали на захист рідної землі. І цей біль назавжди залишається у серцях рідних, близьких і всієї громади.

Сьогодні ми дякуємо нашим воїнам, які боряться зараз та тримають небо, землю і наше життя та не дозволяють Україні впасти.

Низький уклін нашим Героям. Живим - за силу й мужність. Полеглим - за вічний, безцінний подвиг!

Світлана СПАЖЕВА 

начальник селищної військової адміністрації