Сьогодні хочеться сказати «дякую» кожному, хто пов’язав своє життя з будівництвом.

Тому, хто  брав до рук інструмент і своїми руками створював будинки, ремонтував дороги, облаштовував школи, садочки, підприємства, робив нашу громаду затишнішою і кращою.

Можливо, для когось це просто професія.

А для вас - це роки життя, праця, втома, відповідальність і гордість за те, що після вас залишається те, чим користуються люди.

Ви знаєте нашу громаду не з фотографій, а пам’ятає її такою, якою вона була: з новими будинками, відремонтованими вулицями, дитячим сміхом, світлом у вікнах. Ви власними руками створювали те, що сьогодні війна безжально зруйнувала.

Нам боляче дивитися на те, що залишилося від наших вулиць і будинків. Але ми знаємо одне: руїни - це не кінець.

Я вірю, що настане день, коли будівельники знову прийдуть на наші вулиці не для того, щоб латати наслідки війни, а щоб будувати нове життя.

Ви зводитимете будинки, у яких знову житимуть родини.

Відновлюватимете школи, де знову лунатиме дитячий сміх.

Будуватимете дороги, якими люди повертатимуться додому.

Бо відбудувати громаду - це не лише про бетон, цеглу й нові стіни. Це про повернення додому. Про повернення життя. Про нашу пам’ять і нашу віру в майбутнє.

Тож сьогодні я хочу побажати кожному з вас найголовнішого - здоров’я, сил і миру. Щоб руки, які вміють будувати, більше ніколи не бачили руйнувань. Щоб ваша праця була потрібною, шанованою і гідно оціненою.

І нехай у кожного з вас буде можливість ще раз побудувати щось важливе саме тут, на своїй землі, у своїй громаді.

Ми обов’язково повернемо життя нашим вулицям.

Ми обов’язково будемо відбудовувати.

І я вірю, що разом ми збудуємо нашу громаду знову - ще кращою, сильнішою і живою.

З професійним святом вас, шановні будівельники!

Дякую за ваші руки. Дякую за вашу працю. Дякую за те, що ви вмієте будувати навіть тоді, коли навколо все намагаються зруйнувати.

З повагою і вірою в нашу громаду,

начальник селищної військової адміністрації

Світлана Спажева